Сиджу я на сесії й думку гадаю : Чому я не сокіл ? Чому я флєгмаю ? Чому я нічого не можу второпать ? Чому бараном я дивлюсь на ворота ?
Байдуже, що я народився флєгматік. І в дитинстві мене називали - лунатік. Нехай я на сесії дуб-голова, Зате я особа тепер ділова.
Чому той "мєнтяра" так своє горло дере ? Нехай його пранець собі забере ! Бо все йому треба, усе йому дай. Письмово та копіями доповідай !
То він хоче комісії висновок, то рішень проект. Показать він так хоче свій інтелект ? Мені ж по цимбалам вся ця "мишина возня". Давно мене дома чекає рідня.
Не хочу внікать я в проблеми села, Бо мама при родах ума не дала. Чому я повинен свою дерти горлянку ? Коли мрію отримать я земельну ділянку.
Нехай "мєнт" кричить, добивається правди, Розвінчує міф про Куцеві "балади". А я сиджу тихо, бо в "небесах я літаю". Воно мені треба ? Я ж позіхаю !
Щоб вУмним казаться - голосую я "за". Мені на все пофіг - хоть росте там лоза. Бо я у законах і діловодстві баран, Тому й називаюсь я просто - ФЛЄГМАН !